Минуть роки й десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей, - і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі. Покинуті пусті будинки, рудий, помираючий ліс, четвертий енергоблок АЕС, оплетений сріблястим смертоносним димом…- все тут сприймається як докір нашій безвідповідальності. Чорнобильська трагедія - це повість, що зіткана із правди, скорботи та мужності людей, що зупинили це лихо і не дали катастрофі набути ще більших масштабів. Такі люди є і в нашому селі. Ми повинні розуміти те, що лише через зусилля цих людей, їх самопожертву ми зараз маємо змогу жити в рідному краї та милуватися його красою.
Не могли оминути цю проблему і в освітньому закладі с. Галайківці. 26 червня бібліотекар Пантелімонова Антоніна Василівна провела виховну годину з учнями 1-4 класів «Живе обличчя землі», метою якого було донести до дітей те, яку шкоду завдаємо природі ми, люди. А з учнями 5-9 класів проведено загальношкільну годину спілкування «Біль і крик душі під знаком Чорнобеля» після завершення якого учениці 8-го та 9-го класів Вероніка Гуйван, Анна Дяк, Іванна Петруняк та Вікторія Журавель пішли висловити слова вдячності до ліквідатора аварії на ЧАС Миколі Васильовичу Хмілю, а учениці 7 класу Мар’яна Хміль та Маргарита Іванова – Миколі Васильовичу Семенюку. Багато цікавих фактів діти дізналися з уст наших героїв та зробили фото на згадку про цей день. (На фотографії Микола Васильович Семенюк та учениці 7 класу Хміль Мар’яна та Іванова Маргарита).
Чорнобиль не має минулого часу. Його відлуння постійно доходить до нас і лунатиме ще не одне століття.
Педагог-організатор Дяк М. А. | 
